КАПКАН, НУ,
Капкан, ну, м. Канканъ. Капкан її (лисицю) за хвіст. Мнж.
2) Ум. Капкане́ць. Желех.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 217.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КАПКАНИСТИЙ, А, Е. →← КАПКА, КИ,